Опис
Четверта книжка улюбленої серії про Поппі від володаря медалі Ньюбері Аві з ілюстраціями Браяна Флоки, лауреата медалі Калдекотта. Erethizon dorsatum, більше відомий як Ерет, — самозакоханий і сварливий старий дикобраз — святкує день народження. І він цілком розраховує, що його найкраща подруга Поппі, оленяча миша, допоможе йому відсвяткувати з розмахом. Але Поппі кудись поїхала зі своїм чоловіком Раєм і, схоже, зовсім про це забула. «Відригливі бобри! — каже Ерет. — Я не сердитий!» (Хоча, можливо, сердитий — і то неабияк.) Ерет знає, що його особливий день заслуговує на особливий частунок — навіть якщо добувати його доведеться самому. А що може бути особливішим за смачну сіль? Але найближча сіль — у глибині лісу, у хатині мисливців на хутрового звіра, які розставили пастки на тварин Лісу Дімвуд. В одній із пасток Ерет знаходить лисицю Ліпер, яка з останнім подихом благає колючого дикобраза подбати про трьох її непосидючих лисенят — Тамбла, Німбла і Фліпа. «Моржеві бородавки в желе!» — вигукує Ерет, але неохоче погоджується. Цей день явно йде не так, як він планував, — і це лише початок! Ерет не тільки раптом отримує галасливу нову родину, про яку треба дбати, — за ним ще й полює куниця-рибалка Марті, єдина істота в Лісі Дімвуд, здатна йому зашкодити. А Баундер, батько трьох лисенят, надто добре пам’ятає повний ніс голок, який колись отримав від сварливого старого звіра, що тепер уявляє себе ватажком у лисячій норі. Він теж вирішує показати Еретові, хто тут головний. Додайте ще й несподівану снігову бурю — і виходить день народження, якого дикобраз Ерет ніколи не забуде, навіть якщо доживе до ста двадцяти двох років!


Відгуки
Відгуків немає, поки що.