Опис
Джин Вакацукі було сім років, коли 1942 року її родину вирвали з рідного дому й відправили жити до табору для інтернованих Мандзанар — разом із 10 000 інших японських американців. Поряд із прожекторними вежами й озброєною охороною в Мандзанарі абсурдним чином були вболівальниці-чирлідерки, бойскаути, шкільні танцювальні вечірки, уроки жонглювання жезлом і танцювальний оркестр під назвою «Джайв Бомберс», який грав будь-яку популярну пісню, крім хіта №1 у країні — «Don’t Fence Me In» («Не заганяйте мене за паркан»). «Прощавай, Мандзанаре» — правдива історія про те, як одна незламна японсько-американська родина намагалася вистояти під тягарем принизливого примусового ув’язнення… і про дитину, народжену в Америці, яка дізналася, що означає дорослішати за колючим дротом у Сполучених Штатах.


Відгуки
Відгуків немає, поки що.