Опис
Ба зняла з моїх зап’ясть золоті браслети. Золоті були прості, тож мені було не шкода їх знімати, але я дуже любила носити свої браслети з молочного скла і лакові браслети. «Вдова не може носити браслетів, — сказала вона. — Це знаки жіночого щастя. Коли помирає чоловік, щастю кінець». «А якщо моє щастя повернеться?» «Не повертається». Гарненьку, мов пава, дванадцятирічну Лілу все життя пестили всі в її гуджаратському селі. Школа її ніколи не цікавила, і вона майже не помічає дедалі більшого невдоволення між британськими колонізаторами і її співвітчизниками. А навіщо? Її майбутнє розплановане від заручин у два роки і весілля в дев’ять. І тепер, коли наближається день переїзду до родини чоловіка, вона надто зайнята збиранням браслетів і стрічок, щоб перейматися чимось іншим. Але коли чоловік Ліли помирає, її життя змінюється назавжди. Замість подарунків і любові її змушують поголити голову і віддати улюблені сарі та браслети. Тепер Ліла вважається нещасливою, і цілий рік вона мусить провести вдома, у затворі, готуючись до життя в жалобі за хлопцем, якого майже не знала. Коли її шкільна вчителька дізнається про долю Ліли, вона пропонує давати їй уроки вдома. І вперше, попри затвор, Ліла починає розплющувати очі на світ, що змінюється довкола. Індію спіткала страшна посуха, і селяни не можуть сплачувати податки британцям. Ліла дізнається про нового народного провідника — людину на ім’я Ганді, яка започатковує політичний рух і сповідує сатьяграху — ненасильницький протест проти колонізаторів, а також проти кастової системи. Тиха сила сатьяграхи може визволити її країну. А чи може Ліла скористатися тим самим шляхом, щоб визволити себе? У цьому романі, заснованому на житті її двоюрідної бабусі, Кашміра Шет створює щирий і промовистий портрет дитини-вдови в Індії часів Ганді.


Відгуки
Відгуків немає, поки що.